Сценарій Роману
"Молодий"
СЦЕНАРІЇ
СЦЕНА 3 ПРЕФІКС НОМЕРА СЦЕНИ: СV0024 ПОВІЛЬОН: 8, комната 45 КАМЕРА: УК028 ДІЮЧИ ОСОБИ МОЛОДИЙ, київлянин, 19 років. ПІТБУЛЬ, товарищ, спільник МОЛОДОГО. КІРА НАЙТЛІ, знайома МОЛОДОГО та ПІТБУЛЯ. Перехожі на вилиці. EXT.ВУЛИЦЯ Т. ШЕВЧЕНКО – ДЕНЬ ПІТБУЛЬ йде до МОЛОДОГО, на ходу міцно хапає його за руку, говорить голосно, дивиться прямо в очі МОЛОДОГО. ПІТБУЛЬ Хей, Красунчику, де ти в біса лазиш? Ти на годинник дивишся взагалі? Я чекаю на тебе тут з дев’ятої ранку. Весь в суєті, в запарці. Пашу, як та сука. А ти добряче виспався я бачу. А, харя? ПІТБУЛЬ силою підтягує та обхоплює рукою під шию МОЛОДОГО. Тре його голову кулаком. МОЛОДИЙ намагається вирватися з обійм ПІТБУЛЯ. МОЛОДИЙ Єєєє! Я тебе зараз йобну, відпусти!(звільниішись, починає боксувати з ПІТБУЛЕМ та корчить гримаси. Втрапляє йому в плече кулаком) Звичайно, я спав та бачив солодкі сни і без КІРИ НАЙТЛІ не обійшлося. ПІТБУЛЬ секунду стоїть, обурливо дивиться на МОЛОДОГО, нічого не каже. МОЛОДИЙ поправляє зачиску. ПІТБУЛЬ Шо?! Ти її мацав? Як ти посмів торкатися до неї! Вона моя, поняв. ПІТБУЛЬ з розбігу стрибає на МОЛОДОГО та починає його гамселити. МОЛОДИЙ відштовхує ПІТБУЛЯ. МОЛОДИЙ Тихіше, тихіше! Пітбуль, олімпійку розірвеш. (поправляє волосся та одяг. Говорить з нотками байдужості) Потрібна вона мені сто років, твоя НАЙТЛІ. Я іншу люблю. Поняв? Гімнюк дикий. ПІТБУЛЬ Я іншу люблю… не розірви мою олімпійку, бо я весь такий педик по життю. (перекривлює МОЛОДОГО імітуючи його голос) МОЛОДИЙ Ну ти і виродок. (підкурює дві цигарки і одну віддає ПІТБУЛЮ) Ходімо, харя. Я голодний просто лють. ПІТБУЛЬ То шо в китайку? МОЛОДИЙ Та пофіг. МОЛОДИЙ та ПІТБУЛЬ мовчки йдуть вздовж вулиці, палять цигарки. СЦЕНА 4 СЦЕНА 3 ПРЕФІКС НОМЕРА СЦЕНИ: СV0025 ПОВІЛЬОН: 8, комната 13 КАМЕРА: УК028 ДІЮЧИ ОСОБИ МОЛОДИЙ, київлянин, 19 років. ПІТБУЛЬ, товарищ, спільник Молодого. КІРА НАЙТЛІ, знайома МОЛОДОГО та ПІТБУЛЯ. ДЕТРОЙТ, поліцейський. Офіціант, бармен, відвідувачі ресторану. INT.РЕСТОРАН – ДЕНЬ МОЛОДИЙ та ПІТБУЛЬ сидять за столиком китайського ресторану. Їдять локшину з куркою та тофу. За сусідними столиками сідять інші відвідувачи, спілкуються, посміхаються, їдять. БАРМЕН за стійкою відкриває дві пляшки пива, ставить їх на стійку та жестом кличе ОФІЦІАНТА. Той побачивши жест, прямує до стійки, перевіряє пляшки, бре їх та прямує до столика, де сидять МОЛОДИЙ та ПІТБУЛЬ. ОФІЦІАНТ підходить до столика та ставить пиво. ОФІЦІАНТ Ваше пиво. Може ще щось бажаєте замовити? В нас сьогодні день десертів. (дивиться на ПІТБУЛЯ та без ентузіазма додає) Наші Мотті такі смачні, що пальчики оближеш. ПІТБУЛЬ мовчки бере пиво, не зводить очей з ОФІЦІАНТА, робить ковток, ставить пиво і мовчки продовжує їсти локшину. МОЛОДИЙ Дякую, більше нічого не потрібно. ОФІЦІАНТ Зрозумів. (перекладає тацю під пахву, вільною рукою збирає брудні серветки зі столу) Якщо буде шось потрібно, я поруч. (дивиться в пустоту, розвертаєтся та йде) МОЛОДИЙ дивиться ОФІЦІАНТУ в слід та готовий обговорити робочі моменти з ПІДБУЛЕМ, відставляє порожню тарілку на край столу, стримує відрижку і починає говорити роззираючись по сторонам. МОЛОДИЙ Ну шо там? Як там? Все в порядку? ПІТБУЛЬ Хм!(сердито гавкає у відповідь) Ні, не в порядку! МОЛОДИЙ А шо так? (ігнорує настрій ПІТБУЛЯ, линиво змінює позу на більш стриману) Поділися зі старим другом. ПІТБУЛЬ Ти шукаєш товар, я шукаю клієнтів. І навпаки. Але ти рулиш всі перемовини та місця продажів. Не я. Ти. Я відповідаю за нашу безпеку, можливість вільного продажу і ти знаєш, що це в біса ... МОЛОДИЙ ... складно. ПІТБУЛЬ Твоя мати, ось це - складно. Ти постійно в пройобах, а останнім часом ще й трубу не береш. Навіть на повідомлення не відповідаєш. Це повний пиздець. Я цілими днями труся під цими бісовими універами, що хвойда якась свічу єбалом. А я цього не маю робити. МОЛОДИЙ Угу… ПІТБУЛЬ Ні, може я не в курсі. Може ти щось змінив та сказати забув? (мовчки дивиться на МОЛОДОГО, а той на нього. ПІТБУЛЬ моргає, а МОЛОДИЙ гикає) Так от. Я там труся зранку до ночі, всі вже мене вивчили. Кожний лушпак знає мою рожу…, а воно мені треба? Ні, не треба. Що я ДЕТРОЙТУ скажу, як щось станеться? І товару в нас більше ніж покупців, а має бути навпаки. Бо ти десь, хуй знає де.(кладе руки перед собою на стіл) МОЛОДИЙ, справи потрібно вирішувати, по рахунках платити. А я, як шваль, вірші Шевченка читаю з самого ранку під шевченком. ПІТБУЛЬ пильно дивиться на МОЛОДОГО, голосно видихає повітря та чекає на відповідь, його очі палають гнівом. МОЛОДИЙ відчуває напруженість моменту, зіщурює очі, хоче щось сказати, але замість слів пускає потужну відрижку. Деякі присутні та персонал обертаються та мовчки дивляться на них. ПІТБУЛЬ різко вскакує на ноги. Його обличчя палає люттю. МОЛОДИЙ Тихіше, тихіше. (міцно хапає ПІТБУЛЯ за плече та садить на місце. Показує ОФІЦІАНТУ жестом, що все гараст) Є варіант з продажами. Я не просто так не виходив на зв’язок і так, признаюсь, змусив цим тебе хвилюватись. Поки ще рано щось гарантувати, але це тема. Хата для зберігання більше нам не потрібна. Можеш заспокоїти ДЕТРОЙТА. Через кілька тижнів все розметуть, як цукерки Рошен на свята. (встає, перетягує стілець блище до ПІТБУЛЯ, обіймає його за плече, щиро посміхається, притягє до себе і починає говорити пошепки) Дивися, ми не можемо втрачати варіанти з універами, бо це вигідно. Так, трохи ризиковано, розумію, але ж і вигідно. ПІТБУЛЬ Трохи! МОЛОДИЙ Треба запастися терпінням та ще трохи поторгувати там пиками. Ну бо так треба. (вже мало не висить на ПІТБУЛІ, продовжує говорити пошепки та міцно притискає до себе) Сам від цього не в захваті. Але що робити? Мети досягає тільки наполегливий і той, хто вміє чекати. (бадьоро хлопає ПІТБУЛЯ по плечу, трясе рукою та коривиться від болю) Ще геть трішки і ми вийдем на новий рівень. ПІТБУЛЬ, зовсім скоро будемо сидіти у білих хмарках, а навколо ніяких турбот. ДЕТРОЙТ буде задоволений, як і ми. Як і ми, бро! ПІТБУЛЬ відриває рота та хоче шось долати, але МОЛОДИЙ не дає йому такої можливості. МОЛОДИЙ Я вже знайшов гарного хлопця, і вже літом всі будуть знати його світле єбало, а наші навіть не зможуть пригадати. (посміхається та жестом вказує ОФІЦІАНТУ, аби той приніс ще пива) І так, він навчається в Шеві на юридичному. Повний лох, але розумний, де нам треба. Тож все зробить в кращому вигляді. Я вже з ним все добазарив. І він не з бісячих, нормальний такий, повір. МОЛОДИЙ пересуває свою пляшку на бік стола, а пляшку ПІТБУЛЯ бере собі та робить ковток. ПІТБУЛЬ автоматично тягнеться за нею, МОЛОДИЙ хапає серветницю та тикає її у руку ПІТБУЛЯ. МОЛОДИЙ На, швидко заховай. ПІТБУЛЬ Шо бля? Молодий! ПІТБУЛЬ стукає МОЛОДОГО по руці та незрозуміло дивиться на нього. МОЛОДИЙ стискає руку ПІТБУЛЯ з серветницею в своїх. МОЛОДИЙ Слухай, знаєш, я поки сам почитаю вірші до літа під Шевою. А ти займайся своїми справами. МОЛОДИЙ підморгує ПІТБУЛЮ і той ховає серветьницю до кишені олімпійки. ОФІЦІАНТ з’являється перед столиком, мовчки ставить пиво, забирає порожні тарілки з під локшини та пляшки. Мовчки йде геть. МОЛОДИЙ Ну що, є питання? Є? Я на все відповім. Я розумію, що тобі важко. Кажи, я все зроблю: КІРА НАЙТЛІ - окей, без питань, забирай собі. Я домовлюсь. Ти ж знаєш – за ради тебе, що завгодно. Та і кажу ж, я іншу люблю. ПІТБУЛЬ Якщо ти кажеш, що чувак “Норм”, то я тобі вірю. Але мені не зрозуміло, що ти в біса вигадав і які хмарки? Як саме я маю заспокоїти ДЕТРОЙТА? Розповідай. Бо, МОЛОДИЙ, поки мені зрозуміло тільки одне – проблеми так і залишаються відкритими. А ти бачиш – я на взводе. МОЛОДИЙ Це ти мені зараз погрожуєш? (скіпає від люті та голосно ставить пляшку на стіл. Відвідувачі з сусіднього столика незадоволено обертаються на них) Якого біса пристал? Знай своє місце! Я сказав, займайся своїми справами. Все інше я беру на себе. Щось ще? ПІТБУЛЬ Я просто хочу знати, що казати ДЕТРОЙТУ.(мнеться на стільці, говорить невпевнено) І повторюю ще раз, що все дєрьмо я на собі не зможу тягнути вічно. МОЛОДИЙ До ДЕТРОЙТА підем разом. Я ніде не зникаю. ПІТБУЛЬ Але і тут не з'являєшся, і трубу не береш. МОЛОДИЙ Серйозно? Ти знову? ПІТБУЛЬ Як ти думаєш, що я маю думати? От, якби я так… , то ти б вже… МОЛОДИЙ Гаразд, сьогодні ти підеш зі мною, тож гарненько одягнись. Будуть гарні тёлки і, якщо ти не бажаєш весь вечір сидіти в гордовитій самоті, то не забудь ще й почистити зубки. ПІТБУЛЬ Шматок лайна! ПІТБУЛЬ знову сильно хапає МОЛОДОГО за шию та починає терти голову, посміхаючись просить рахунок в ОФІЦІАНТА і той з полегшенням зітхає та друкує чек.
В кожного поважаючого себе письменника, має бути настільна лампа та коц, котрі вони будуть скрізь тягати за собою. І ще кухлик, бо без нього ніяк.
Сценарій роману
"Як Все Відбувається"
Сценарій роману
"Гарні Хлопці Тусуються В Центрі Міста"
Танок огірка та поламаної медузи. Можливо між ними й могло бути справжне кохання. Авжеж, не таке стильне та витончене, як у фільмах… але з рештою, щось цікаве й сформувалося б з часом. Можливо справи плинули швидче якби вони мали нагоду почули цілющі пісні каміння, котре росте на землях Англіі та Шотландіі і з яких було побудовано Стоунхендж. А колись, давним-давно, всі ці землі належали арійцям - коренним мешканцям Землі, власне, як і планета загалом. Але, коли ворожий космічний корабель атлантів нарешті був потоплений у синіх водах Атлантичного океану воїнами світла, на планету звернули увагу лідери двох нейтральних міністерств. Саме тоді і було розпочато заходи по переформатуванню планети. Так, об’єднавши зусилля два міністерства разом з іншими поважними домами вже після першої та не дуже вдалої спроби прийняли рішення віддати Землю у вічний відкуп за міжпросторовий Мир. З тих самих часів планета і набула того вигляду, що ми зараз знаємо: одна частина складається з матерії на котрій людство провадить фізичну частину буття, друга частина складається з програм контролелів, імітаторів та кодів, а третя частина з дрогоцінного ефіру, про над звичайні властивості котрого й до сьогодні тримають в таємниці від мешканців планети. Згадуючи ті страшні часи тривалого, болісного та не одноразового переформатування, стискається від жалю моє адаптоване людське серце за тяжку долю Землі, заселених істот світла і за самих арійців також. Але Великий Мир мав відбутися за будь-яких умов та за будь-яку ціну. Ось тому на Землю і було відібрано тисячі найкращих, добре підготовлених істот з кожної системної планети та вислано на Землю за для того, аби Велика війна відбувалась тільки тут, а не в безмежному просторі Всесвіту. До речі, довгий час Атлантичний океан не мав назви, його визначали виключно за особистістью. Але після того, як він героїчно полонив загарбницький корабель у своїх холодних водах його почали називати Анлантичним, ну, і на згадку про те, що і до сьогодні полонені атланти не покидаючи надії намагаються втекти з підводної тюрми, але океан завжди на поготові та надійдо тримає ворогів тисячі земних років.
Ставлення до друзів не дорівнює ставлення до себе. Критика на свою адресу теж потрібна. Агресивна критика - це про порушення власних кордонів собою ж. Більше порушень дорівнює більше злості. Таким чином, психіка послаблює напруження та вказує на хворе місце у ментальному, як біль у фізичному. Взагалі, це про довгу роботу пізнання себе, дисципліну, самоконтроль, відповідальність, вміння слухати та чути себе. Просто, ось так, не можливо раз і вирішити якось по-інакшому ставитися до себе. Я вважаю це ілюзією. Типу, як пити алкоголь аби горе минуло. Самообман і тільки. Також, нічого поганого не бачу в гніві, злості, ненависті, іноді матюкнутись... і це потрібно, якщо вже людина відчуває такий стан. З рештою, це все наслідки дій, мислення, дотичність із життєдіяльніст'ю інших людей. А це і є життя. В тебе високий рівень інтелекту, гарна здатність до аналізу, сильний рухомий тип нервової системи, тож не хвилюйся за себе. Про мозок. Мозок ділиться на дві частини - свідома (логіка) лобна прифронтова менша частина, працює дуже повільно, має обрунтування та причинно-наслідкові зв'язкі. Часто видає хибні результати. В цій частині закриплюють маніпуляцію. І несвідома (універсальна) деякі придурки ще називають її інтуїція. Вся задня частина мозку, більша проявляеться, як внутрішнее чуття та не завжди поддається логиці. Швидко опрацьовує їнформацію. Базується на емоціях. В ній зберигається вся картатека інформації за життя людини, як жосткій диск чи хмара. Запахи, смаки, досвід, реакції, емоції, обличча... все це в несвідомій. В ній, як раз відбувається невербарна маніпуляція. Перша і довічна задача розумної людини, це сінхрозувати роботу свідомої та несвідомої частин. Це якраз і є показник рівню інтелекта. І якщо тобі десь здається, що «показалось», то повір не показалось. За це відповідає рівень здатності до аналізу. Але несвідома частина емоційна, тому свідома логічна частина її врівноважує, аби проявляти реальні правдиві думки.За це відповідає тип нервової системи. Має бути сильним та рухомим, як в тебе наприклад. Але брак сну, негативний досвід, травматичний досвід, розчарування виключають ці 3 важливі пункти. Тому їм так потрібна ця війна та створення герої в телебаченні, аби цю війну популяризувати.